Коли настане ніч, прийди до мене милий.
Лиш хрусне злегка сніг під кроками в безсиллі.
Прийди у заметіль, засніжений, із двору ,
І руку простягни, моя ж - вогонь в цю пору.
Як тепло на душі, і мрії полум’яні.
Так жар по тілу йде, ми разом ніби п’яні.
Обійми мовчазні, цілунки соковиті.
Хоч постіль – білизна, а ми чомусь в блакиті,
На хмарах в небесах, і що нам до земного.
Не треба зразу все, почнемо із малого,
Я п’ю твої слова, язик гортає вії,
По тілу лоскотун, він квітку ту відкриє,
І десять д’яволят спішать попестить груди,
Та знову шепіт твій, а в небі зорі всюди...
Що робить ця любов? Вона приходить знову,
І час не повернеш, бо віриш в кожне слово!
Чудово,настрій передали! 
