беремо героїчне лугандійське і легким рухом пера...
Мамо, приїжджай і мене забери.
Не живим, то хоч мертвим, лиш мене забери.
Мама, я згорів, і голодні пси,
Пошматують моє тіло, наб"ють животи.
Місто смерті, вмирає, охоплене димом.
Ніч забирає його у минуле
Навіщо приїхав сюди я з Ростова
Найманцям знаю пощади не буде.
О, Боже правий! Знов їхні танки!
Їх триста - ревуть і снаряди летять!
Очі піднявши, знов бачу у небі:
«Ребята,салям, добро пожаловать в ад!»
Мамо, приїжджай і мене забери.
Не живим, так хоч мертвим, лиш мене забери.
Мама, я згорів, і голодні пси,
Пошматують моє тіло, наб"ють животи.
Майже впритул чутно регіт моторів!
Ех,Сєрьожа, тєпєрь нам нє відєть Кєрчі!
Б"ють з кулеметів, за лентою ленту
Атєц наш нєбєсний іже єсі...
Знову у наступ ідуть батальйони
Колишні фатери бетонні гроби
Доноситься зовні: ну що там, сволота?
Якщо хочеш жити виходь,не тягни!
Мамо, приїжджай і мене забери.
Не живим, так хоч мертвим, лиш мене забери.
Мама, я згорів, і голодні пси,
Пошматують моє тіло, набють свои животи.
Летять З усих боків потиски смерти,
Єден за єдним вмирають бійці
Смерть підвиваючи падає з неба
В сусіда гвинтівка дрижить у руці!
Комбат з переляку тремтить мов салага!
Струнко падлюка,та що ж ти тремтиш?
Вбивав українців!? московський собака!
Моли тепер Бога, лай-но-командир! ..»
Мама, приєзжай і мєня забєрі.
Не живим, то хоч мертвим, лиш мене забери.
Мама, я згорів, і голодні пси,
Роздеруть моє тіло, набють животи.
ID:
508924
Рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата надходження: 02.07.2014 23:56:34
© дата внесення змiн: 09.11.2014 19:57:39
автор: Иван Янцевич
Вкажіть причину вашої скарги
|
