Вальсує листя дзвінко і недільно,
Збиваються на вітрі ритми втрат.
Так небуденно і неначе хмільно,
Точніше, навіть спритно й шпарко так
Пустун-вітрець уперто і свавільно,
Облудно й трохи хитро творить такт.
Приспів:
Так химерно кружля, аж слізно,
Тихий сум розкида притишено.
Диха поруч це літо пізнє,
Нам з тобою ще час залишено.
Кругобіжно, мовби на весіллі,
Жених веде поважно молоду…
То ллється, як розмірене застілля,
Все так статечно, чинно, до ладу.
Аж раптом знову розходивсь між гілля
Пустун-вітрець у затишнім саду.
Приспів.
