Смарагдові довкола кольори.
Строкатіють де-де барвисті квіти.
На мене юрик дивиться з гори.
Якби я міг як ластівка злетіти…
Я никаю безцільно між ланів.
До річки стежка повела від лісу.
Давно я як дитина не радів…
Давно не посилав усе до бісу…
Погожий вітер помагає йти.
Сорочку зняв, закинув на плече.
В нікуди я крокую без мети.
А сонце вже не гріє, а пече.
До річки недалеко – між дворів
І далі, навпрошки, через леваду…
Я від ходіння в спеку навіть впрів –
Зроблю зупинку біля цього саду.
Над тином вишня звісила гілки.
І руки самі рвуть плоди червоні.
На тин не стану, бо слабкі кілки…
Почервоніли губи і долоні....
Перепоїв… Та як же далі йти –
Кущам малини і кущам порічки
Вдалось мені дорогу перейти
В саду чужім, біля самої річки…
