Дощ періщить, мов з відра,
Вітер аж гуде,
Скажу правду, не спроста,
Земля давно жде.
Спрагло воду вона п’є,
І втоми не знає,
Дощ по скронях її б’є,
На те не зважає.
Для земельки без води,
Справжня катастрофа,
Не туди, і не сюди,
Немов та Голгофа.
Оживає її плід,
У лузі і в полі,
Всюди видно дощу слід,
Все, як на долоні.
Дощ іде – земля радіє,
Залатала рани,
Знову вже про сонце мріє,
Як ранок настане.
http://antonina.in.ua/index.php/pejzazhna-lirika/766-doshch-perishchit.html
