За що сьогодні під ранок прийдеш мене судити?
Злого змія зеленого запустивши у кров.
Знов до третіх півні́в я від страху буду тремтіти,
А тебе дочекавшись - буду плакати знов.
І яким ти сьогодні переступиш поріг?
Може змученим пристрастю інших жінок?
Знесилений часом брудних нічних втіх.
Що негарна я стала - дізнаюся завтра з пліток.
А може прийдеш і захочеш мені розказати,
Що здається тобі, що я інших люблю, як нема тебе вдома,
А як слів буде мало то й копняків можеш дати...
Адже знаєш давно, що від сорому я не жаліюсь нікому.
А може прийдеш ґвалтувати не тільки словами,
Про які поцілунки вже йтиме там мова!
Після цього заснеш, а я стану вмиватись сльозами,
Щоб змучену посмішку одягти вранці знову.
А може я не сльозами, а кров"ю буду вмиватись,
Босоніж тікати в зимову люту завірюху.
Буду бігти й не знати як таке могло статись -
Що не вгледіла в тілі твоєму жорстоку звірюку?!
Так за що ти сьогодні під ранок будеш судити?
Так навіщо тобі це прощаю й терплю?
І коли зрозумію, що мене ти ніколи не будеш любити?
Коли серце моє заволає, що Я більше тебе не люблю?
Лиш тоді, як у відчаю тихо дійду я до краю?
Лиш тоді, як хитатимусь я вже на краї цієї безодні?
Лиш тоді третій півень скаже тобі, що я вже не чекаю?
І що чари твої відтепер наді мною безвладні?!
І не буду я більше в стра́ху чекати скінчення ночі.
І не буду платити сльозами за всі твої комплекси.
Щоб непотрібність свою зберегти - вдивлятись улесливо в очі
За сто тисяч годин я зітру з душі твої обриси!!!
Конечно вы описали все круги ада через которые те женщины проходят...но их что то все равно держит,..наверное страх,...дальше не устроенный быт,.. если уйдут внезапно и все оставят..А стих хорош еще не только понятными словами, но и эмоциями через край...
LiTanka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо!!!! Для меня эта проблема, не просто пустые слова. Я сама прошла это и поэтому очень хочется, чтобы другие нашли силы поверить в себя, и сказали этому медленному убийству "Стоп!"
Конечно вы описали все круги ада через которые те женщины проходят...но их что то все равно держит,..наверное страх,...дальше не устроенный быт,.. если уйдут внезапно и все оставят..А стих хорош еще не только понятными словами, но и эмоциями через край... 
(ось і рядок для нового вірша 
)
домашнє насильство не зникає, а з кожним разом прогресує
