Весни бурштинна благодать
Перетече в тропічне літо,
Щоби до бронзи обгоріти,
Щоби у жовтні не впізнать.
З весни до літа – перелаз,
А я на нім ще озирнуся.
Нозі у мимовільнім русі
Ступать у царство літа час.
Пора іти на повен крок
У день барвистий і принадний!
А промінь – нитка Аріадни,
А сонце – золотий клубок!
Так врочо, свято на душі.
Дивлюсь у світ крізь цвіт акацій.
А перелаз з асоціацій
Весняно-літньої межі.
