Мріяла ти… на білому коні
Чекає тебе лицар в срібних латах…
А я згорав в пекельному вогні
І ту жагу ніяк не міг здолати.
Приспів:
Хоч навіває шелест крон,
Без перепон і заборон,
Бажань незлічених;
Але реальність, то не сон,
І душу забере в полон,
Бо незахищена…
Не все те срібло, що блищить,
І трунок, як вино п`янить,
І трунок, як вино п`янить…
Мріяла ти... про зустрічі в саду,
Про поєдинки за один твій погляд…
А я чекав… та ще і досі жду,
Що нас, нарешті поєднає доля.
Приспів.
Мріяла ти... про неземну любов…
Та тільки зірку з неба не дістати.
А я чомусь тобі потрібен знов,
Чи, з часом, потемніли срібні лати?
Приспів.
Чому не звучать, звучать і як вірші... хоча я і сам читав наспівом більше не втручаюсь - автору видніше.
З повагою, Леонід.
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєте,я випадково почала складати пісні.До нещодавна навіть не знала, що можу скласти мелодію.Тож мої тексти не вірші,а напівфабрикати пісень.Вдячна,що приділяєте їм увагу, Людмила.До речі,Читала ваш"крест из ребра" на роботі.Народ в захваті. Успіхів!
Гарні ліричні пісні пишете.
Тільки прикро, що місцями стопа міняється... це особливо недопустимо для пісні... конкретно тут можна поміняти місцями слова і написати - "Ти мріяла..." і буде "в ногу" з рештою...
Вибачте за втручання...
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за втручання.Спочатку було слово... А в мене мелодія.Я вже зрозуміла,що дещо не відповідаю формату. Але мелодія, як керманич,на жаль.Це у вас вірші...глибокі,змістовні.А я свої тексти лише співаю,бо як вірші вони не звучать.