Я стер самотній погляд із обличчя та душі,
Я серцем відчуваю крок, що тишу обірвав,
Із хмар нових іллюзій йшли весняних днів дощі,
І я вчорашній образ скрізь думки чужі спіймав,
Життя без ностальгії невідоме для німих,
Мовчання як стріла по колу пробиває час,
Якщо великий світ свободі двері не відкрив,
Момент забутих воєн ще чекає вірно нас,
Думками повертаємось на землі без пустель,
І дух тривожно мучить спрага нових почуттів,
Ми жертвували всім, щоб не покинути людей,
Та знову світ тримається на спинах трьох китів,
На жаль, я бачу сонце серед темряви вночі,
Буття чужих реальностей - це наших вражень сни,
Нехай життя - театр, та всі люди - глядачі,
В фіналі за кулісами не бачать далі гри,
Ми в попелі купалися на вогнищі страхів,
Отримали життя, щоб пережити дану мить,
Коли солодкий спогад перетворює в птахів,
Хапай зірки надії, поки світ невпинно спить.