Залишаючи речі, думки та сни у моїй кімнаті.
Залишаючи слова, докори і погляди винуваті.
Не пояснюючи нічого, не даючи краплі надії.
Забуваючи про усі наші спільні і значні події.
Залишаючи по собі достобіса брехні і сміття.
Люди йдуть із мого життя.
Забуваючи спогади, фото, вірші і якісь обіцянки.
Починаючи гру у дитячу й жахливу мовчанку.
Закриваючи двері на засуви, ключі і печатки.
Закриваючи душу. Починаючи все з початку.
Викидаючи зізнання\прохання із старого моста,
Люди йдуть із мого життя.
Видаляючи номер і мене, за одно, з свого серця.
Певно, знаючи, що нічого уже не вернеться.
Вирізаючи мені із планів. Забуваючи мій голос.
Відлітають навічно у свій власний закритий космос.
Я прошу для вас щастя у одного святого Христа.
І молю, щоб не йшли із життя..
мені,подобається вірш.реалії життя.
