Жорстоким оманом голод в люд пустили,
Забрали все що було, усе погубили.
Ні крихти хлібечка, зернинки немає,
Цей голод страшенний весь люд забирає.
Немає ні птаха, що рано співає,
Усюди пусто, тихо усе вимирає.
Божевільні люди, від голоду гинуть,
Матір змушена пожирать дитину.
Опухлі ніженьки, дитини , великий живіт,
ні, це не казка, це історичний звіт.
Роки ці страшннії у пам*яті нашій,
запалим свічу на підвіконні нашім.
Помолимось разом за люд той померлий,
Хвилиною мовчання поминим тихенько.
