Колись.
Коли весь світ заполонить туга.
І ти залишишся самотня і без сліз.
Згадай про те, що носить спогади про тебе,
І не врани сльозинки - морозинки,
Яких вже за життя пролила без причин,
Неначе старий піп, який за мить життя побачив,
І ту останню свічку за сім'ю поставив.
Згадай, хто був з тобою цілу вічність,
І ту, яка співала колискову.
Звичайно, того хто посіяв зерна смутку,
А хтось з них виростив травичку.
Звичайно світ такий тісний,
Що за півсвіту ми знайдемо рідні лиця,
Та саме головне не забувати тих,
Хто загартовував тебе, неначе крицю.
