Мабуть немає в світі стільки днів,
Щоб розповісти те, як я чекаю
Аби прокинутись й послухать солов'їв...
І розказати, що й сама кохаю!
В Раю земнім немає метушні,
Нема там смутку, лиш меди і трунки
І солов'їний мелодійний спів
Вкриває душу, мов уста цілунки...
Немає суєти, то все пусте...
Де була зваба, там тепер лиш воля
Там де обман, тепер полин росте
То не любов, напевне наша доля...
Немов між берегів розходяться мости
Так і закоханих розводять негаразди
І де лунало: Разом й назавжди!
Сьогодні у кохання знов фіаско...
