Наше дитинство залишилось на зачитаних сторінках Поттера,
Ми більше не віримо, що колись перетворимось в птахів.
Ми сидимо на висотках, п'яніючи від алкогольного портера,
І мріємо ще колись файно упасти з цих дахів.
Наше дитинство залишилось у мультиках про Капітошку.
Про Петрика П'яточкіна чи десь там, у Тома і Джері.
Наші мрії руйнуються, нагадуючи по-трошки,
Що хоч йдем до кінця, та не бачимо світла в тунелі.
Всі пропили дитинство, сп'яну забули у барі.
Всі забули про нього, бо усі, мов цапи, уперті.
Прокурили, згубили, не чуючи в серця ударі
Слова "Якщо ти не дитина, то ти поспішаєш до смерті".
Ви забули дитинство! Вбили, втопили, розп'яли!
Страшними муками змусили зникнуть кудись!
Квіти на його кладовищі давно вже зів'яли.
Хотів бути дорослим? Що ж. Ти є ним. Дивись!