Усміхнулись хвилі в берегах зелених –
під милозвучний дзвін приходить день ясний –
із таємних далей голос йде до мене...
– А що значить сон цей, так дивно нечіткий?
Чи не з того, що море днів моїх буття
затихло з бурного кипіння в темну ніч,
з гарячими словами в світле майбуття,
моя кохана мріє, чи не твій це клич?
Невже прийде мені моя колишня міць,
й весною квіти знов піднімуться цвісти,
що втратили вночі красу прекрасних лиць
під злими крилами печалі й самоти?
Чи вірю я? ... Хвилі в берегах зелених –
під милозвучний дзвін приходить день ясний –
із таємних далей голос йде до мене...
– А що значить сон цей, так дивно нечіткий?
Димчо Дебелянов
Усмихнати вълни
Усмихнати вълни край цветни брегове -
с протяжно-сладък звън настъпя златний ден –
из тайни далнини глас нежен ме зове...
- Що значи този сън, тъй странно замъглен?
Не си ли това, море на мойте дни,
утихнало в нощта след бурний свой кипеж,
и с пламенни слова към светли бъднини,
възлюбена мечта, не ти ли ме зовеш?
Нима ще бликне пак в гърди предишна мощ,
ще вдигнат ли чела цветя на пролетта,
отхранени сред мрак, повехнали сред нощ,
под ледните крила на скръб и самота?
Да вярвам ли?...Вълни край цветни брегове,
с протяжно-сладък звън настъпя златний ден.
Из тайни далнини глас нежен ме зове...
- Що значи този сън, тъй странно замъглен?
