Я знаю, с тобой не расстанемся мы,
Мы память, мы память,
Мы звёздная память друг друга... Г. Герман
Рідному В.М.
Книга Конана Дойля пахне твоїм читанням
Досі.
Гріє сторінки твій обережний сміх.
Кімнатні тапочки, залиті прощанням,
Босі.
Босі, бо ти не взуваєш їх.
Годинник твій назавжди завмер на старті
Влітку.
У нетрях серпня, тихо так, як і жив.
Не одного за свій вік ти впіймав Моріарті*,
В клітку.
Але останній панциром тебе скосив.
Ти є, ти будеш, та не торкне тебе обіймання,
Дотик…
І не знайти тебе на усесвітніх мапах.
А книги Дойля пахнуть твоїм читанням
Доти,
Допоки я впізнаю цей загуслий запах.
* Моріарті - голова потужної кримінальної організації, геній кримінального світу у творах Артура Конана Дойла про Шерлока Холмса.
В ваших стихотворениях есть своя изюминка - то, что не найдёшь у всех остальных. Поэтому я полностью поддерживаю Салтана - оригинальность, вот ваш конёк
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я й навіть не знаю, що в них такого оригінального, але направду дуже тепло від Ваших слів. Дякую!
- я плачу... тому що знову згадала чомусь мою маму... 
