Як можна вбити, не розумію?
Дарунок Бога не прийняти?
Ніколи в житті не посмію,
Щастя так радість вбивати.
Залишити в серці пустоту,
І далі жити, посміхатись,
Віддати Богу сироту,
А собі жити, спілкуватись!
Малятко ж хоче запитати:
За що? Я мріяв про життя!
Хотів я бігати й кохати-
Це затурбоване буття,
А мої ручки розірвали,
Голівку кинули в сміття,
Серденько швидко перервали,
Ось так пройшло серцебиття.
Закінчилося все, я в небі.
Тут добре, але не завжди,
За все це дякувати мамі,
Вважала, що я до біди...
Але ж причин на це не має!
Нема грошей, їжу знайдем!
Нема де жити, обіцяю,
Всі напасті ми перейдем
Обіцяю, мамо, посміхатись
Говорити про любов свою!
Обіцяю щиро обіймати
Тільки будь зі мною я молю!
Найголовніше - твоя дитина,
Її малі і милі оченята!
Щастя- величезна родина
І більше нічого сказати.
Засуджую, засуджую аборти!
Найбільший гріш, сильше за усе,
Нехай би що, та треба жити.
Малюк розумну мудрість,
Тобі в життя несе!
