Венеция
Золотая голубятня у воды,
Ласковой и млеюще-зелёной;
Заметает ветерок солёный
Чёрных лодок узкие следы.
Сколько нежных, странных лиц в толпе.
В каждой лавке яркие игрушки:
С книгой лев на вышитой подушке,
С книгой лев на мраморном столбе.
Как на древнем, выцветшем холсте,
Стынет небо тускло-голубое...
Но не тесно в этой тесноте
И не душно в сырости и зное.
Венеція
Біля мліюче-зеленої води
Золотавий голубник в осонні;
Замітає вітерець солоний
Чорних човників вузькі сліди.
Скільки ніжних, дивних лиць в юрбі,
В кожній лавці іграшки яскраві:
З книжкой лев - подушки вишивані,
Лев на мармурОвому стовпі.
Як на полинялім полотні,
Тьмяно-голубе холоне небо...
Та не тісно в цій ось тісняві
Й не задушно тут, де сиро й тепло.
