Корилася, терпіла і не щоку,
усеньке тіло під батіг дала
в німому рабстві спину гнула поки
дійшла межі. Сміявся безмір зла,
випалюючи віру, душу, тіло...
Молилася - та застив небо дим.
Зіп\'ялася з колін і осміліла
пішла просити правди... Лютий грім
із того диму чорного ударив
і попелом задушливим повис,
і чорні круки, чорних душ примари
до крови спраглі кинулися вниз.
І шматували, хижо розпинали,
і лжу по світу ріками лили
на кривді паслись і було їм мало -
любов бо подолати не могли...
Вбивали... Не скорилась! Воскресіння
гряде святе опісля всіх тривог,
бо сходить сонце правди в Україні -
Любов непереможна. З нами Бог!
Любов непереможна. З нами Бог! - сильно! Так, гряде нова ера для України і, дай Боже, щоб вона виявилася золотою! Надто довго страждав наш народ, пора вже здобути спокій і добробут для кожної української родини. Щирі патріотичні рядки!
Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хочеться позитивних перемін. Справжніх. Та на все воля Божа... Але в будь-якому разі - Україна змінилася. Українці змінилися. І це найвеличніше.
Дякую, Наталочко!
Так, гряде нова ера для України і, дай Боже, щоб вона виявилася золотою! Надто довго страждав наш народ, пора вже здобути спокій і добробут для кожної української родини. Щирі патріотичні рядки! 
