Там, за вікном,
ген за селом
Феї прекрасні –
ама-
зонки!
Кров голуба,
кров з молоком,–
тільки б напитись,
не надивитись!
Білий лелека
з чорним крилом.
Квіти рожеві,
білі, багряні
і голубі…
Будуть сміятись,
будуть всміхатись
очі твої
тільки мені!
Тільки мені!!!
Меч і сідло –
все те минулось,
все те пройшло!
Вільні – не вільні –
боже-
вільні!
Голосом дивним,
голосом диким
буду кричати –
тільки любити,
тільки кохати!
Рабство блаженне,
наче в раю –
я повторяю,
ти повторяєш,
тільки кохана,
тільки люблю!
Все перемелиться,
все переміниться –
фарби червоні,
фарби зелені.
Очі блакитні
тільки у тебе!
Все як на прощі,
все я візьму,
все я віддам –
тільки, кохана,
тільки кохай!
Вітер у полі,
меч у піхвах;
сині волошки
в стиглих житах…
Хто їх зірве?
Щастя блакить –
сонце як рана
в небі горить;
коси шовкові,
очі твої –
любо любити,
погляд ловлю…
Чуєш, кохана?
Чую коханням:
грають трембіти!
Ріки й потоки,
гори високі –
кров твоя й плоть!
Там, над землею,
нас не осудить
навіть сам Бог!
Феї прекрасні –
ама-
зонки!
Кров голуба,
кров з молоком!
Жити – не жити? –
Тільки кохати!
Тільки любити!!!
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 58 - 60
