Тебе зустрів і сам не знаю,
Від серця щирого кажу,
Яку, дівчино, думку маю
І спів про те який зложу.
Здається щось так сколихнула
В душі випадком ти мені,
І струни пам’яті торкнула, –
Дзвенять ледь чутно вдалині.
Чи ж буде час – тебе зустріти
Іще раз трапиться коли,
І струнам серця знов бриніти
У тих піснях, що вже були?
Ніхто не скаже! Тільки знаю
І це відкрию я тобі:
Нехай тебе я не спіткаю –
Покинеш слід ти по собі.
І в час, коли в лиху годину
Серед безлюддя пустоти
Обляжуть присмутку хмарини, –
Промінням сонця будеш ти!
Алесь Гарун
Дзяўчаці
Цябе спаткаў і сам не знаю,
Ад сэрца шчырага кажу,
Якую, дзеўча, думку маю
І спеў аб тым які злажу.
Здаецца, нешта ўскаланула
Ў душы маёй ты незнарок,
Былога струны закранула, -
Звіняць ледзь чутна аддалёк.
Ці ж будзе час, што нам спаткацца
Яшчэ раз здарыцца калі,
І струны сэрца разбрымяцца
У тыя песні, што былі?
Ніхто не скажа! Толькі знаю
І не ўтаюся ад цябе:
Няхай цябе я не спаткаю, -
Пакінеш след ты па сабе.
І ў час, калі гадзінай шарай
Сярод бязлюддзя пустаты
Нуда абляжэць чорнай хмарай,
Праменнем сонца будзеш ты!