В вікно самотня осінь заглядає,
Ясним серпанком, проліском роси,
Кохаєш ти мене, чи не кохаєш,
Сам не признаюсь, навіть не проси...
В вікно самотня осінь заглядає,
Багряне листя між пожовклих трав,
Дорогу в невідоме відкриває,
Сумною піснею сей ранок став...
Але самотність – це не завжди файно,
Якщо зненацька лихо надійде,
Перечекай, згадай про вірних друзів,
Й біда сама-собою відійде!
Навіть коли не знаєш, що робити,
І як в похмурім світі далі жити -
Не спіши іти на край шляху,
Відчай – це для слабодухих,
А для нас з тобою радість,
Відкривати світ і новий день!
Промениться новий ранок,
Дорога кличе уперед,
Лиш подивися на світанок,
Вдихни трави солодкий мед,
Сонця яскравість, блакить неба,
Вкраїнський світ не має меж,
Природа вся живе для тебе,
Якщо для неї ти живеш!
Кожен день несе надії,
Враження нові і мрії,
Лиш не бійся, подивись вперед,
Визирни в вікно скоріше,
Кожна мить – вона єдина,
Неповторна, незабутня мить!
А самотня осінь – що там,
У всіх осені бувають,
Не завжди теплом зігріті,
Променями із душі,
Але осінь – ненадовго,
Пам’ятай, чекай на літо,
І воно обов’язково,
У віконце зазирне!
ID:
472255
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.01.2014 16:40:49
© дата внесення змiн: 13.01.2014 16:40:49
автор: Чхайло Анна
Вкажіть причину вашої скарги
|