Панацеєю від мороку зневіри може бути лиш самообман,
Коли вже не лікує ані слово, ні Біблія, ні Веди, ні Коран.
Знеболюючим від святої правди нараз стає улеслива брехня,
Коли вже не рятує друзів чесність, ані сім`ї тепло, ні щирість каяття.
Анестезією від сумнівів й підлоти стають для нас гадалки й віщуни,
Коли довіру вже не викликають ані «люблю тебе», ані палке «прости».
Не знати чи пекельний, чи Небесний навчив «клин клином вишибати, кров за кров!»,
Коли життя нас досвідом гартує, цураючись помпезності промов.