Ведуть життя в тунель віджитий,
Туди, де пахне тлінням, гаром,
Володарі ротів закритих,
Приватизатори трупарень.
Вони людей,
Німих,
Осліплих,
Ведуть на манівці брехливо,
Щоб на землі наладить пекло,
З якого вийти неможливо.
Вони всього і всіх бояться,
Однак лякає їх найдужче
Душі нескореної праця,
Жага до волі невмируща.
Вони щоденно хмурим оком
Замки всі,
Ґрати оглядають,
Їм невтямки – з якого боку
Ударить сила молодая.
Життя змітає страх прожитий,
Бо жертвою стать не бажає
Володарів ротів закритих,
Приватизаторів трупарень.
Сяргей Законнікаў
Вядуць жыццё тунелем вузкім
Вядуць жыццё тунелем вузкім
Туды, дзе пахне тлом і гарам,
Уладары замкнутых вуснаў,
Прыватызатары трупярань.
Яны людзей,
Нямых,
Аслеплых,
Збіваюць з тропу розным чынам,
Каб на зямлі наладзіць пекла,
З якога выйсці немагчыма.
Яны ўсяго і ўсіх баяцца,
Аднак палохае найболей
Душы незацуглянай праца,
Імкненне вечнае да волі.
Яны штодзённа змрочным вокам
Засовы,
Краты аглядаюць,
Ды ім няўцям — з якога боку
Ударыць сіла маладая.
Жыццё змятае страху вусціш,
Бо не жадае стаць ахвярай
Уладароў замкнутых вуснаў,
Прыватызатараў трупярань.
