Ти знаєш, нічого уже не болить...
Загоїлись рани, зтягнулись...
Колись у думках моїх був тільки ти...
Тепер ніби вітром все здулось...
Ридала, молила, благала... Тепер
Не можу чому зрозуміти....
Я думала космосом був ти моїм...
Та можу й без тебе прожити...
Чекала твого я п'янкого люблю...
Чекала і ось дочекалась...
Я думала станем ми цілим одним...
Але все не так якось сталось...
Потрібно ж було провести цілий рік,
Аби лиш тепер зрозуміти,
Що більше нема тебе в серці моїм...
Лишається тільки жаліти,
Що довго картала, корила себе
Тим, чим і не треба хворіти...
Оглянусь і крила розправлю свої,
Забувши про горечі ночі...
Це ж треба було чогось сильно хотіть,
А потім розплющити очі...
