я сьогодні містом піду одна.
буду осінь з дощем зустрічати.
давить серце моє туга -
час прийшов про усе забувати.
звикла жити як у кіно -
де кінець і початок не знати.
"НЕ КОХАЮ ЙОГО ДАВНО" -
як молитву щоранку кричати.
не чекати ні змін, ні оновлень,
повертатись додому назад,
щоб губитись в ключі повідомлень,
що писати мені він був рад.
так собі існувати потроху,
день за днем і лише навесні
посміхатися більше трохи -
роль є роль, так належить мені.
серіал цей життя - неминучий,
мені в пекла горіти вогні.
та сьогодні ця маска блискуча
замала стала раптом мені.
я сьогодні містом піду одна.
час прийшов про усе забувати.
осінь - та прийде до мене й сама.
яж минуле піду проводжати.