Локон волосся падає на грішне тіло,
Руки огортають плечі в котре не сміло,
Руки у темряві в пошуках іншої пари,
Серце вибиває ритмічні глухі удари.
Кімнату заполоняє потрохи темнота,
Твої губи, як завжди у пошуках мого плеча,
Ті поцілунки терпкі та приємні до болю,
Знаєш, добре бути зараз поруч з тобою.
Доки сонце не зійде, десь там, за вікном,
Ми разом боремося з тверезістю й з сном,
Зараз ми разом, не існує більше нічого,
Окрім двох людей, та й поцілунку п’янкого.
Тіла зливаються в чудернацькому танці,
Не існує від тепер жодних дистанцій,
Руки по тілу прокладають маршрут,
Бажання не маємо позбавитись пут.
Все затихає, тріумфу приходить кінець…
Вкотре разом згрішили, хай йому грець…
Засинаємо поруч, випиті вщент до краплини,
Після таких битв, залишаються тільки руїни…
