Восени кохання марне,
Все ж мов на душу бальзам.
Ти сказав мені: - Як гарно
Листя падає, мадам!
Листя падало, крутилось,
Килим золотом лягав.
Дощик, небо засмутилось…
Листя падає, мадам.
Мов в калейдоскопі скельця,
Вмить розсипалось усе.
Виє вітер спересердя –
Листя падає, мєсьє!
Я з очей сльозу змахнула,
Чи любив ти, чи кохав?
Вийшла, двері зачинила…
Листя падає, мадам.