Двадцять перше. Вже ніч. Понеділок. (За мотивами Ахматової)
Двадцать первое. Ночь. Понедельник.
Очертанья столицы во мгле.
Сочинил же какой-то бездельник,
Что бывает любовь на земле.
И от лености или со скуки
Все поверили, так живут:
Ждут свиданий, боятся разлуки
И любовные песни поют.
Но иным открывается тайна,
И почиет на них тишина...
Я на это наткнулась случайно
И с тех пор всё как-будто больна.
_ * _
Двадцять перше. Вже ніч. Понеділок.
Силуети столиці в імлі.
Треба ж, вигадав якось бездільник,
Що кохання бува на землі.
І від лінощів, чи то від скуки
Люди вірять, живуть так всі:
Ждуть побачень, бояться розлуки,
Про кохання співають пісні.
Таємниця відкриється іншим,
Тепер тиша на них почива.
З цим зіткнулася я, так вже вийшло,
І неначе з тих пір хвора я.