Хто сказав, що снам не жити зранку?
Хто придумав всю цю казку?
Ти проснешся на світанку,
досить одягати сумну маску!
Переконливі події,
хоч не маєш вже надії,
та живуть у серці мрії,
зранку мокрі твої вії.
Ти забула про казки,
що читала у дитинстві,
ну і принци вже не ті,
що були ще на картинці.
Зовсім інші їхні коні
і змінилися бали,
і хрустальні туфлі твої
все ж лежать, де і були.
Тільки гноми не змінились,
що стоять там у садку.
Все чекають ночі й принца,
і тебе з ним у танку.
Все ж не плач ти безнадійно,
щастя поряд, так і знай!
Будеш ти не раз принцеса,
тільки в казку ти зіграй!
