Чомусь не спиться мені..темно в кімнаті..тільки чутне дихання людей, котрі стали для мене рідними..хай навіть не надовго...всеодно вони-частинка мого життя. Чомусь такий біль спадає на груди..а що, коли завтра вже не буде так, як щойно, і я зможу заснути..вже на папері не з'являться рядки, написані олівцем посеред ночі..хоча, чому ні? Напишеться, ще й не тільки трохи, вдосталь. Чомусь ця ніч така тиха й спокійна..лише крізь шибки вікон чую знайомі звуки:сміх, шум вітру, рух машин..завтра буде те ж саме, але вже не так..сьогодні, в цей момент, ці звуки чомусь не такі, як завжди..чому?
А ніч просто така тиха й спокійна.....завтра все буде інакше..
