Я буду писати
У цім занедбанім світі
Як звір, буду скоса поглядати
Сидячи на верховітті.
Темним ранком сірим
На горі стоятиму
У тумані білім
В далечінь поглядатиму
Раптом я зірвуся з місця мов хижий птах
На крилах своїх вперед летітиму
І летючи в небесах
Униз глядітиму
А потім зупинюсь, на землю спущусь
І бігтиму вперед без упину
Назад уже не обернусь
Все мчатиму, а вітер буде дихати у спину.
А потім відпочити сяду
Дістану свій записничок
І думи всі в словах туди покладу
За рядком рядок.
Підведусь пізніше, і піду до лісу
Це моя розрада
Зайду в зеленую завісу
І для всіх пропаду...
І десь там далеко, сяду під могутньою сосною
В гармонію увійду
Скажу, що нарешті діждавсь душевного спокою
І там я свій початок віднайду.
Наніч заберусь на дерево
Там переночую
У соннім мареві
Шум ранковий я почую.
Злізу, вийду краю лісу десь аж на горі
Гляну навкруги
Занотую все, що в голові
І буду я далі йти.
Йтиму на зустріч новим пригодам
Новому натхненню
Непомітними будуть мої походи
А я все писатиму, писатиму про усе будення...
