Рима тут ні до чого
Рима як звукове, а не графічне явище.
Люди мають дбати лише про смерть
Свобода?
Що ми називаємо свободою?
Анархічні думки?
Волюнтаристські бажання?
Чи може наше існування, а не життя?
До біса!
Ми прив’язані до землі
Прив’язані немов ланцюгом
До колодязів
До грунту
І навіть, помираючи, ховаємось в землю
Я не знаю жодного велетня наших умів
Ми нікчемно убогі в своїй гордості
І самотні у своїх помислах…
Я не хочу продовжувати
Залишаю це для Вас
Невже так мало?
А для чого вигадувати кількісну досконалість в множині?
