У літі.
На рожевім цвіті - я тебе, у літі,
У перше побачив, як обрій гарячий,
На ціріпанисту посмішку каскову,
Поглядом могутнім - сонечку зраскову,
роздратована та с хистом
Наче мов небесну браму я побачив первозданну,
А коли поцілував,
Це був сонячний удар.
Для якого мало літа,
Очунятися без світа,
Дива счасливіє роки,
Ми разом провели в боки,
Але богу вдячний я,
Що зустрів тебе, що кохав,
Відповів, бо поважав.
{Закарпатський діалект}
Мы дети луны, мы путишественики фюзеляжа,
И нам плевать, и мы чихали,
В таких местах, где правит лажа,
Мы любим, мы верим, мы помним,
А дается нам не от сырости,
А приходит, дабы передать, словами.
