за філософією М.Гайдеггера
Був час, коли відкрити істину буття
Давали метафізиці в основу.
Тоді ж, в научнім розвитку життя,
Вона губила суть, відкриту словом.
Долали присмерк той крізь нові складові
Людської екзистенції. Все дужче
У світ втручання несли вартові,
Досліджуючи, крім ніщо, і суще.
Ніщо...Його узріння, нібито, і є
На тлі негації. А там - замовкне.
Недаром приказка нам правду ллє:
Так тиха ніч - ніщо і ніщововкне.
Узріння сущого - тут способи є теж:
Нудьга глибока у буття безоднях,
Чи бли́зька поруч є людина все ж.
Це віддаляє від ніщо по сотнях.
Фундаментальний настрій жаху - саме тут
Із сущим ми зникаємо для себе.
І вже ніщо захопить кожен кут,
Немов, анігіляції потреба.
Тут суще має завдяки ніщо буття!
Ось це ідея основна-не нищить-
Від себе відсилає у життя
Ніщо, спотворюючи власну звичність.
За межі сущого - це ж трансценденція;
А виходом в ніщо відкриє дії
Як метафізика...- все думав я,
Плекаючи буття свого надії.
Гарно...красномовно...дуже талановито,
мені дуже сподобався вірш.
Oleg Kolibaba відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Аня! Мені набагато приємно чути це від людини, яку я знаю! Бажаю Тобі творчих досягнень і при нагоді (як тут часто пишуть на сайті) заходь в гості
Дякую, це перша віршована спроба заглибитися у філософію! Я радий, що вона сподобалась читачам! Дуже-дуже дякую 
