Не будем пити з однієї склянки
Ні чисту воду, ні п'янке вино,
Не поцілуємось прозорим ранком
І ввечері не глянем у вікно.
Ти сонцем живишся, я місяцем живу
Та сповідаєм ми любов одну.
Зі мною завжди вірний, ніжний друг
І місце біля тебе є подрузі,
Та у очах твоїх вловила сум,
Ти винуватий і в моїй недузі.
І зустрічей коротких не шукаєм я і ти,
Наш спокій так лиш можна зберегти.
Лиш голос твій співа в моїх віршах,
В твоїх віршах мій подих віє.
О, є багаття, якого не посміє
Торкнутися ні забуття, ні страх.
Якби ти знав, тепер мені як любі
Твої сухі, рожеві губи.
А.Ахматова * ЧЕТКИ *
Не будем пить из одного стакана,
Ни воду мы, ни сладкое вино,
Не поцелуемся мы утром рано,
А ввечеру не поглядим в окно.
Ты дышишь солнцем, я дышу луною,
Но живы мы любовию одною.
Со мной всегда мой верный, нежный друг,
С тобой твоя веселая подруга.
Но мне понятен серых глаз испуг,
И ты виновник моего недуга.
Коротких мы не учащаем встреч,
Так наш покой нам суждено беречь.
Лишь голос твой поет в моих стихах,
В твоих стихах мое дыханье веет.
О, есть костер, которого не смеет
Коснуться ни забвение, ни страх.
И если б знал ты, как сейчас мне любы
Твои сухие, розовые губы.
приємно що читаєте 
