Твоя душа для мене сонце,
А сам як небо для зірок.
В тобі тону неначе гронце,
До тебе йду за кроком крок.
Як та незвіданая мрія,
Ти десь далеко відступив,
А я десь поруч, я – надія,
І всесвіт двері нам відкрив.
Де є майбутнє,де є завтра,
Де будуть радісніії дні.
Ти вже так поруч,наче ватра,
Від цього гаряче мені.
І серце мов співає знову
Свої невтомлені пісні,
Душа ж, малює колискову,
Тут, у квартирі, на стіні.
Але чекаю кожен ранок,
Коли влетиш як сніжний рій;
Ти принесеш смачний сніданок,
Герой моїх казкових мрій.
Ми об*єднаємось думками
Про світ і небо без зірок...
Ти знову підеш,як в останнє,
І кожен твій невпинний крок,
Я рахуватиму до рання;
Коли тебе не обійму.
Але, все ж знай,моє кохання -
Тобі, навіки одному.
"Ти знову підеш,як в останнє,
І кожен твій невпинний крок,
Я рахуватиму до рання;
Коли тебе не обійму",- ось ці слова дуже гарні, правильні. Я вже казала - вірш чудовий, наповнений легким теплом, сонцем...
hindi7797 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
