Ти мій вигаданий друг, кричать білборди….
Ділиш поїзд й знаєш, де лежать ключі
І розгадуєш всі сни, немов кросворди,
Які бачу спавши в тебе на плачі…
Я з тобою йду гуляти в дощ і зливу
З парасолькою розмов, що обірвались…
І ти ліпиш мене дивну і щасливу,
Наче вітер ліпить листя псевдо-танець…
Я розказую тобі про всі невдачі.
Ти мені – кого і як ти сильно любиш.
Я всміхнуся раз, бажаючи удачі,
І удруге, як про мене знов забудеш…
Ще тобою пахне вечір. Бездоганно
Осипаються пелюстками світанки…
І коли у мене надто все погано,
Ти наллєш лише вина в порожні склянки…
А коли вже в твоїм серці порожнече,
Я єдиним заспокоюю:»не треба»…,
Моє серце обпікає кровотеча
Й я підводжу мокрі очі просто в небо…
Ти зі мною був по-справжньому. Невидним -
Дим цигарки, що отруює і пестить.
Ти був тим, кому хотілось буть потрібним,
Ти – це вигадка, якій синонім Всесвіт…
