Як же тяжко цідити ці слова,
Неначе мені крани перекрили.
Чи, я не написав усе, що мав, бува?
Й фантазії в польоті обірвало крила?
Хочеться різного, багато і у риму!
Щоб не впадати в сплячку, як ведмідь на зиму,
Щоб з теми й в тему і без перестанку,
Щоб із десяток написати до світанку.
Та, все не те, і фрази всі не ті
Я знаю, як облуплене усе це.
І не важливо, що я маю на меті,
Якщо нічого не запало мені в серце
Під впливом чогось бути остогидло,
Все у що вірив, вкрилось смаровидлом,
Кав’яр перед свиньми метати годі,
Ні вам, ні їм не стане це в пригоді.
