Надворі сонце і погода ясна!
Весна – пора чудова і прекрасна,
Заквітчана, чарівна, життєдайна,
Закохана у небо й дуже файна!
* * *
Гарна вишиванка у Весни,
Бісером прикрашені узори,
Нас коктейлем тішить осяйним
Сонечко на небі неозорім…
* * *
Твої обійми - наче два крила,
Казкова ніч – це справжнє диво!
Цілуй сполохані мої вуста...
Те, що ти поряд - Я ЩАСЛИВА!
* * *
А у нас учора так сніжило!
Раптом, як завіса – білий світ…
Я старалась дуже, що є сили,
Не пускати смуток на поріг…
* * *
Відгуляли снігопади й заметілі,
І весна ступила знову на поріг.
Раптом вчора знову забіліло…
Що то за погода - просто сміх і гріх!
Приєднуюсь до вашого марафончика.
Зима з весною сперечалась тихо.
Капіжило зі стріх за комір;- лихо.
Холодні потічки – ногам не втіха.
Ну от чому в час перемін нам не до сміху.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені так приємно, що ви приєдналися!
Було б непогано поетичні марафони і дуелі на цьому сайті реінкарнувати
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЦЕ МИ СЬОГОДНІ БАВИЛИСЯ СЛОВАМИ З ОДНИМ ЗНАЙОМИМ НА ІНШОМУ САЙТІ, АЛЕ ЙОГО РЯДКИ Я ЩЕ НЕ ВИКЛАДАЛА, ТОМУ ЩО НЕ ЗНАЮ ЯК ЙОГО НАЗВАТИ. ЯКЩО ПСЕВДОНІМОМ, ТО ЙОГО Ж НІХТО ТУТ НЕ ЗНАЄ
