Слава тобі, безпросвітна юдоль!
Вчора помер сіроокий король.
Вечір осінній задушно палав,
Муж мій, вернувшись, спокійно сказав:
«Чув, з полювання його принесли,
Тіло край дуба старого знайшли.
Жаль королеву. Такий молодий!..
Сивою стала за кілька годин.»
Люльку свою на каміні знайшов
І на роботу щонічну пішов.
Доньку мою я хутчій розбуджу,
В сірі очиці її погляджу.
А осокори шепочуть здаля:
«Більше немає твого короля…»
***
Сероглазый король
Слава тебе, безысходная боль!
Умер вчера сероглазый король.
Вечер осенний был душен и ал,
Муж мой, вернувшись, спокойно сказал:
"Знаешь, с охоты его принесли,
Тело у старого дуба нашли.
Жаль королеву. Такой молодой!..
За ночь одну она стала седой".
Трубку свою на камине нашел
И на работу ночную ушел.
Дочку мою я сейчас разбужу,
В серые глазки ее погляжу.
А за окном шелестят тополя:
"Нет на земле твоего короля..."