ці останні години зими завжди мають свої особливості
ковтаючи похапцем коліна абсолютної рівноваги між паузами
сформованої раніше дійсності
осипаються додолу сонними вистрілами споминів
у когось вони усвідомлені
у когось почуті з вулиці
в інших з суцільних доторків
розкидані по підлозі
чи притулені до вуха
слизькі
перебуті у стані абстракції
пронумеровані
втоплені у вині
а когось досі змушують здригатися
від пошматованості своєї тиші
але в цих ось годин є одна таки надособливість
усі вони
які б теплі чи помнуті не були
як би не свердлили долоні
як би не пірнали у скроню
як би не гуділи
лущились
відступали
лоскотали
плакали
заспокоювались
ранили
мандрували
шпортались
тремтіли
воскресали
і знову тліли
на уривчастому хлюпоті водоростей
всі вони колишні
а колишніх залишають позаду
в нас курс
на весну-цунамі
і її фонову композицію
обіймів
