|
..ось ще одна тиха, спокійна, домашня , святкова ніч! ммм, пахощі цукерок з-під ялинки, печево з чаєм на столі - довгожданна ейфорія, незабутні відчуття екстазу.Так, збулось! Нарешті!
Зрештою, в серці залишились лише хороші спогади. Фрагменти з минулого року уже різко почали змінювати свій ракурс в інше "майбуття" минулого життя.
Хочеться багато чого зазначити і викинути з пам'яті тих, чи інших людей, неприємні враження, переживаня, можливо, безліч пустих, але тривожних сцен із архіву своїх життєвих сторінок.Всі ті прикрощі, радощі, смуток нехай залишуться в тому уже Старому Році, нехай ця ще занадто гаряча чашка чаю буде гріти кожен дім наших вулиць та будинків. І вже, либонь, хочеться сказати і зробити як умога більше висновків , пережитих ситуацій, історій, але кожна історія - це новий крок нового, чогось ще, можливо, незбагненного, проте захоплюючого та непередбачуваного.Всі ті рядки , які присвячувалися особливим людям, нехай вони знайдуть в них хоча б часточку моєї душі, яку я глибоко вкладала, занотовуючи їх на аркуші паперу. І прикро усвідомлювати, все те, що щиро цінувалося мною, не виправдали моїх надій, проте, не скорилася, не злякалася, і скоротовши свій путь та потік думок до тих людей, виразила свої почуття, переживання... І не жалкую про це. І мабуть, не хочеться залишати їх в минулому, адже завдяки їм я знайшла себе, я намагалась втілитись більше в життя, разом зі слізьми я створювала в собі сильну опору справжньої людини. Дякую їм!
Батьки! Скільки щастя та добра вони принесли, несуть і будуть приносити в моє життя. З народження і по цей час я ніколи не припиняла говорити, що вони найкращі і найрідніші, хто в мене були, є і будуть! Вони єдині люди, які по-справжньому мене люблять і ті, хто творять для мене добро та щастя! Хочеться як умога більше говорити, співати, присвячувать свої вірші своїм рідним. Найрідніші люди, які ніколи не переставали вірити в мене, які допомагали і супроводжували мене в усьому. Вже час змістив мою дорогу в майбуття, але де б я не була, далеко, чи близько, я завжди знайду час для того, щоб хоча б почути голос мами. На жаль, через відстань, мені сильно не вистачає люблячого серця мами...Мама й тато, я вас люблю! Дякую вам!
Друзі! Ох скільки ж мені хочеться виразити своїх почуттів вам.Хоч я й втратила своїх найблищих друзів, які в мене були, але я вірю, що в кожного із них залишилися деякі фрагменти з нашої шумної компанії.Це були найкращі роки з вами! Дякую вам!
І не зупинився час на одному... Час минив, і вже разом з ним на моєму шляху з'явилися саме ті люди, яких я щиро полюбила , внесла в свою душу не прото людей, а як людей з добрими серцями, чистим розумами та щирою дружньою любов'ю.Ви - саме ті, від яких моя душа сама по собі посміхається, збагачується вашою енергією!Нереальне спасибі вам за те, що ви в мене є! Люблю вас , мої любі!
І наостанок хочеться сказати, - ким би ми не були, які б люди на нашому путі не траплялися,- а разом з ними приходили прикрощі , чи радощі,- не можна губити самого себе в хащах тієї безмежної рутини під назвою - життя!
ID:
392192
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.01.2013 21:20:28
© дата внесення змiн: 13.01.2013 21:40:27
автор: Karina Palkivska
Вкажіть причину вашої скарги
|
