Літня ніч. омита зорепадами,
Вдягнута у плаття із зірок.
Скільки у тобі прекрасного!
І до тебе лиш єдиний крок.
Я вагаюсь. Що, якщо втечеш ти?
Ну а я, зробивши крок,
Буду так і мріяти про тебе
У палкому сяєві зірок.
Ні, не варто. це лише фантастика!
Божевільні мрії й більш ніщо!
Ти - цариця нашої галактики
Ну а я... й сама не знаю хто!
Ти все бачиш: хто має родитися,
Всі слова не щирі, душі тіл...
Ну а я в житті боюся загубитися,
Та для мене небо - суходіл!
