Сніг...все падає немов в безодню...
а на душі мороз малює віражі.
Бажання, мрії - всі такі холодні -
усі вони скорилися зимі.
Чого чекати? Ти ще нам покажеш!
Не закінчила свій холодний фестиваль,
шибки на вікнах ще не раз розкрасиш,
і з холоду зів'єш собі вуаль.
Я дивлюсь в твої очі кришталеві -
що так ховаєш старанно на дні?
холодно-сніжні ніби металеві,
що ж там - на їхній глибині?
Там, може казка, що до нас лунає,
там, може диво, що заховане в кутку,
там тепле сонце з снігом виграває
В своєму дивному зимовому танку...
Там сміх і радість, віра і надії
І мрії наші там на білому листі
малює пензлем, як весняні квіти
зима...далеко в недосяжній пустоті.
О, королево! Де ж усі твої придворні?
Морозний погляд твій давно їх розігнав...
Але до тебе я не бачила ніколи
щоб холод цей так людям серце зігрівав!
