Ніч – п’яна на дотик,
Дні – немов гостре лезо,
Знову рамки, і знову межі –
Загублю в дрімоті.
Кожен крок – наосліп,
По гарячим цвяхам – у рай,
Пекло знає одну мораль:
Як вже там – назовсім.
На зорі – щодня
Щастя стукає – дуже тихо:
Яку б доля не видала примху,
Буде легка стерня.
́́