Він не хотів повірити нікому
Не міг змиритись,що її нема
Не міг забути її голос,
Який змінила тишина.
Вона кричала,плакала, благала.
Не вірила нікому, все сама.
Не розуміла, що її не стало.
Не хотіла залишатися одна.
Серце стиснулось, закам’яніло
І у гості завітала пустота.
Печаль накрила розум, все згоріло
Лишилася самотньою душа.
Розбилось все, все розкришилось.
Прийшла у світ її зима,
Та й серце змучене не билось
І тіло розтерзала їй пітьма.
І не задихає вона, не ворухнеться,
Не з’явиться сльозинка на щоці.
Душа її у тіло не вернеться
Не зацвітуть більш квіти у руці.
Збіліє місяць десь над темними садами,
Засвітить вогник у її очах
Вона прийде дрімучими лісами,
Прийде на зустріч до тебе лиш у снах.
