Якби я послухала всіх навколо,
То післала б давно все під три чорти.
Не обходила б ще раз десяте коло.
Коло муки під назвою: «Я І ТИ».
А я би знаєш, давно би вже здалася,
І як слабодухий воїн покинула б бій.
Бо мені кажуть, що б як не старалася,
Ти все рівно ніколи не будеш мій.
Але ж знаєш сам, я завжди була впертою:
Уважно слухаю, але роблю своє.
І хай пошкодую, що зараз я є відвертою,
Але я твердо знаю що ти – то моє.
І не дАрма кажуть: хто не може чогось зробити,
Відмовлятиме і тебе.
Але, все ж таки, я буду любити.
І не намагайтесь! Не похитне!
Бо ти просто схожий на долю,
На мою і ні на чию більше.
Просто мені із тобою,
Чесно, ніж біля сонця, справді, тепліше.
А вони..якщо в житті не любили,
То хай рот закриють, нехай замовчать!
Переможців спокон вік не судили...
А слабодухі нехай мене жити не вчать!