Відцвіли всі сади і цвіт їх обпав,
Час на листочку прощання прислав:
«Від тебе я іду, ні, просто тікаю
Юність й красу твою всю забираю!»
Я вчепилася в час: «Змилуйся, зглянься
Життя моє бідне і схоже на старця,
Я ще не віджила, ще не відлюбила
Щастя дике спіймала та не приручила…»
Час реготав й свічу запалив
Мені в цей відрізок вкластись велів.
«Живи і не спи та давай не барись,
З горіння свічі з життям укладись!».
І життя закрутилось, як колеса млина,
Як секунда - хвилина година спливла,
А день, як година і місяць, як день
Беріг вогник свічі палкий Прометей.
Рік йшов за місяць й десяток за два,
А час глузував казав ще слова:
«Ну, що пожила, ну, що відлюбила?
Свіча твоя майже вся догоріла!»
Час посміхнувся й вогонь погасив
І до іншої долі враз полетів.
09.10.2008