Пам'ятаєш, як наші очі побились зіницями?
І пальці вкололися голками гострого запаху.
Як ми говорили дотиком і безротими лицями.
І запасались на потім тоннами подиху.
Ми бачили: каплі дощу крокували по вулиці,
як люди дивились на нас, люди дивилися.
Й гуляли по Києву, Львову, в уявній Америці,
а журби стелилися нам, під п"яти стелилися
Пам'ятаєш, як ми говорили про музику
і під неї мінялися вірусами і бацилами.
Сиділи, обнявшись, без жодного звуку і вигуку.
У поцілунку ковтали мертві миті хвилинами.
